Адвокатуючи диявола, або позитивні соціальні ефекти вимушеного переходу до дистанційного формату навчання в українській вищій школі
У статті досліджено потенційні та реальні позитивні соціальні ефекти вимушеного переходу на дистанційне навчання українських закладів вищої освіти, зокрема у прифронтових регіонах протягом 2022–2024 рр. Хоча перехід часто сприймають негативно, це дослідження має на меті представити інший бік, зосереджуючись на перевагах такого переходу на трьох рівнях: повсякденному житті учасників, інституційному та суспільному. Дослідження є частиною проєкту “Соціальні ефекти та виклики дистанційного навчання у вищій школі України: від COVID-19 до війни”, який реалізує один з авторів у рамках “Кембридж – НФДУ 2022. Індивідуальні гранти на проведення досліджень (розробок) для українських вчених (за підтримки Кембриджського університету, Велика Британія)”. Використовуючи дані комплексного дослідження, яке включає кабінетне дослідження, експертні інтерв’ю, фокус-групи зі студентами та випускниками, а також кількісне онлайн-опитування студентів, стаття розкриває як короткострокові, так і довгострокові переваги переходу на дистанційний формат навчання. На повсякденному рівні дистанційне навчання економить час, дає додаткові можливості для поєднання навчання та роботи, а також сприяє самодисципліні. На інституційному рівні воно сприяє розвитку цифрових навичок, інклюзивності та міжнародній співпраці тощо. На соцієтальному рівні вона сприяє децентралізації, рівному доступу до освіти та трансформації ринків праці. Хоча визнаються такі обмеження, як технічні проблеми та потенційні упередження, у дослідженні стверджується, що дистанційна освіта надає деякі можливості для прогресивних змін у вищій освіті України. Проте навіть після детального аналізу позитивних ефектів автори статті залишаються скептичними щодо дистанційного формату вищої освіти.
Freire, P. (1970). Pedagogy of the Oppressed. New York: Bloomsbury.
Marcuse, H. (1967). One Dimensional Man. Boston: Beacon Press.
Fromm, E. (1968). The nature of man: Readings. New York: MacMillan.
Agamben, G. (1998). Homo Sacer: Sovereign Power and Bare Life Stanford, California: Stanford University Press.
Ball, S.J., Grimaldi, E. (2021). Neoliberal Education and the Neoliberal Digital Classroom. Learning, Media and Technology, 47, 288-302.
Darder, A. (2022). Reflexiones sobre la democracia cultural y la escolarización. Aula de Encuentro, volumen extraordinario (1), 39-89.
Sokuryanskaya, L.G., Golikov, A.S. (2021). Online education as a temptation: unobvious challenges. Youth in Central and Eastern Europe, 8 (12), 4-13.
Boiko, D.M., Muradyan, O.S., Ivanchykhina, K.O. (2024). Probing the Scientific-Sociological Discourse on Distance Education. Habitus, 63, 44-49.
Graeber, D. (2018). Bullshit jobs: A theory. New York: Simon and Schuster.
Andersson, D.E. (Ed.). (2011). Handbook of Creative Cities. Cheltenham: Edward Elgar Publishing.
Etzkowitz, H. (2014). Making a Humanities Town: Knowledge-Infused Clusters, Civic Entrepreneurship and Civil Society in Local Innovation Systems. Triple Helix, 2 (1).
Wilson, A. (2018). The Future of Urban Modelling. Applied Spatial Analysis and Policy, 11 (1), 647-655.
Granovetter, M. (1974). Getting A Job: A Study of Contacts and Careers. Cambridge, Mass: Harvard.
Nekhaienko, O., Yashkina, D., Lytovchenko, A., Boiko, D., Zaporozhchenko, R. (2023). Discursive (re)production of social cleavages in the 2019 Ukrainian parliamentary elections. Southeast European and Black Sea Studies, 1-27.
Granovetter, M. (1973). The strength of weak ties. American Journal of Psychology, 78 (6), 1360-1380.
Coronavirus disease (COVID-19) Epidemiological Updates and Monthly Operational Updates. (2024). WHO. URL: https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/situation-reports