Проведення дофорсайтних досліджень: організаційний аспект
Зростаюча невизначеність економічного розвитку посилює інтерес до досліджень майбутнього і їх роль у визначенні пріоритетних напрямів розвитку науково-технологічного, соціально-економічного та регіонального розвитку. З цим пов’язане стрімке поширення практики форсайта як процесу активного пізнання майбутнього та створення бачення середньо- і довгострокової перспективи, націленого на консолідацію зусиль усіх зацікавлених сторін під час прийняття актуальних рішень. Розширюється також і сфера застосування форсайта, що вже стає предметом міжнародного співробітництва. Зокрема, для країн Європейського Союзу прийнято методичні рекомендації щодо збалансування форсайт-методик країн при проведенні стратегічних прогнозних досліджень. Україна ж суттєво відстає від європейських практик організації процесу форсайта, обмежуючись лише окремими ініціативами в невеликі періоди. У країні досі не відпрацьовані організаційні методики, які потрібні для проведення повноцінних форсайт-досліджень, і, насамперед, аналізу організаційно-методичного забезпечення процесу форсайта, базові аспекти якого формуються на дофорсайтній стадії дослідження. Тому предметом дослідження стало виокремлення організаційного аспекту проведення дофорсайтних досліджень. Метою цієї публікації є детальне вивчення й аналіз особливостей організації проведення дофорсайтних досліджень, зокрема, в частині формування інформаційної, комунікативної та методологічної складових дофорсайтної стадії, а також надання рекомендацій щодо заходів з підвищення дієвості національного форсайта як інструменту управління довгостроковим розвитком на вітчизняному просторі. За допомогою бібліографічного аналізу та використання системного, порівняльно-історичного, структурного, міждисциплінарного підходів, узагальнено зарубіжний досвід організації дофорсайтних досліджень, обґрунтовано доцільність удосконалення інформаційної та нормативно-правової бази для проведення форсайт-дослідження, визначено сфери застосування форсайт-дослідження, критерії відбору основних гравців і стейкхолдерів процесу, а також розкрито методологічні підходи до формування комбінації методів дослідження.
Zhurovskyi, M.Z. (Ed.). (2015). Foresight of the economy of Ukraine: medium-term (2015–2020) and long-term (2020–2030) time horizons. Kyiv: National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute” [in Ukrainian]
Economic Strategy of Ukraine 2030. Ukrainian Institute of the Future. URL: https://strategy.uifuture.org/ [in Ukrainian]
Solomakhin, O.M. (2013). The solution of the problem of the goal-setting when planning social and economic development. Ukr. socìum – Ukrainian Society, 4 (47), 127-139 [in Ukrainian]
Kirnos, I.O. (2013). Foresight as a tool for state strategic planning process. Innovatsiina ekonomika – Innovative economy, 6 (44), 31-37 [in Ukrainian]
Shevchenko, E., Stukach, V. (2016). Foresight: a research tool, a basis of formation of the state strategy. MPRA Paper, 75177. URL: https://ideas.repec.org/p/pra/mprapa/75177.html [in Ukrainian]
Strategic Foresight Report – Charting the course towards a more resilient Europe. (2020). URL: https://ec.europa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/new-push-european-democracy/strategic-foresight/2020-strategic-foresight-report_en
Rybintsev, V., Klopov, I. (2017). Foresight as a technology development strategy for economic. Intelekt ХХІ – Intellect ХХІ, 3, 91 [in Ukrainian]
Popper, R., Keenan, M., Miles, I., Butter, M., Sainz, G. (2007). Global Foresight outlook 2007: mapping foresight in Europe and the rest of the World. URL: http://projects.mcrit.com/foresightlibrary/attachments/article/1066/efmn.global.foresight.outlook_Popper.et.al.2007.pdf