Агроекологічний вектор посилення соціальної спрямованості сільськогосподарського виробництва

Розглянуто агроекологічну модель ФАО, що складається з десяти компонентів, застосування яких сприяє досягненню економічних цілей сільського господарства, забезпеченню соціальної справедливості та збереженню навколишнього середовища. За даними аналізу динаміки соціально-економічних показників, обґрунтовано необхідність зміни стратегії розвитку вітчизняного сільського господарства у напрямі забезпечення сталості, зокрема посилення соціальної спрямованості сільської економіки; охарактеризовано цілісність і комплексність агроекології у контексті досягнення цілей сталого розвитку; запропоновано агроекологічний перехід, як напрям для збалансування економічних, соціальних та екологічних результатів сільськогосподарської діяльності; визначено соціоекономічні наслідки запровадження агроекологічного переходу. З використанням методу експертних оцінок проаналізовано поширеність агроекологічного господарювання у різних груп виробників і відповідність їх методів господарювання компонентам агроекології ФАО. Обґрунтовано необхідність формування інституційного середовища, як системи норм, правил, мотиваційних механізмів і стимулюючих заходів, вимог та контролю, що сприятиме поширенню агроекологічних методів у сільськогосподарській діяльності підприємств. Охарактеризовано важливість інформування виробників про переваги агроекологічного господарювання та запровадження пілотних (демонстраційних) проєктів; окреслено потребу підготовки консультантів та ініціаторів із запровадження агроекологічних методів господарювання. Агроекологічні методи набувають нової актуальності при розбудові сільського господарства у повоєнній Україні. Спроможність уникнути широкомасштабних перебоїв з постачанням продовольства завдяки локальній організації виробництва, зміна споживчої поведінки населення у напрямі використання здорових та екологічно безпечних продуктів харчування, зміцнення потенціалу місцевого розвитку та низка інших суспільних ефектів є тими перевагами агроекологічного переходу, які дозволять зберегти багатофункціональність сільського господарства та посилити його соціальну спрямованість й екологічну безпеку.