Creative Commons License
Ця робота ліцензується за міжнародною ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Інституціоналізація неформальних економічних практик у транзитивному суспільстві

203
10
Стаття(УКР)(.pdf)

Досліджено процеси інституціоналізації неформальних практик. Поширення неформальних соціальних практик – це природна реакція на значне відставання від розвитку правових інститутів державної влади. Розглянуто ряд гіпотез щодо функціонування неформальної зайнятості.

Виявлено, що функціонування неформальних практик пов’язане з відсталістю країни, економічною периферією або притулком для тих, хто не може офіційно працювати. Досліджено основні наукові підходи до вивчення проблем транзитивної економіки, показано сучасний стан економічної діяльності, його динаміку та характеристики неформального сектору економічної діяльності, з точки зору методології інституційного аналізу. Побудова соціального простору українського суспільства зумовлює інституціоналізацію нових економічних, політичних і культурних координат. Функціональна слабкість формальних інститутів створює сприятливі умови для посилення неформальної інституціоналізації, що іноді може підірвати або обмежити порядок функціонування формальних інститутів.

Стаття описує процес інституціоналізації неформальних практик, які пронизують кожну окрему форму економічної реальності – це компроміс формальних правил і соціальних норм, тобто неформальні практики вкорінені в розрив законів і неписаних норм поведінки. Показано, що чим глибшим є цей розрив, чим слабкішим є механізм забезпечення примусового виконання закону, тим більше поширені неформальні практики. Аналогічно, неформальні практики не просто укорінюються в законах і соціальних нормах, вони мають величезне значення та неминуче призводять до “руйнування опор”: свідомого корегування законів і непередбачуваної модифікації соціальних норм суспільства. Самі формальні правила застосовуються виключно під впливом неформальних практик.

Ми прийшли висновку, що формальне та неформальне існують окремо, використовуючи термін “сектор”. Але як тільки ми почнемо дискусію про бюрократичне та небюрократичне управління, то помітимо безперервність формальних і неформальних порядків. У цій статті вектор досліджень неформальної економіки переходить від структурного до інституційного напряму.

  1. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. Москва: Начала, 1997. 180 с.

  2. Гриценко А.А. Институциональная архитектоника: объект, теория и методология. Постсоветский институционализм. Донецк: Каштан, 2005. С. 49–74.

  3. Тарасевич В.Н. Институциональная эволюция: от протоинститутов – к институтам. Экономическая теория. 2005. № 1-2. URL: http://ea.donntu.edu.ua/bitstream

  4. Капелюшников Р. Институциональная природа переходных экономик: российский опит современного. Кто и куда стремится вести Россию. Москва: МВШСЭН, 2001. С. 89–98.

  5. Заславская Т.И. О субъектно-деятельностном аспекте трансформационного процесса. Кто и куда стремитсявести Россию. Москва: МВШСЭН, 2001. С. 3–16.

  6. Петрушина Т.О. Социально-экономическое поведение населения Украины в условиях институциональных перемен. Киев: Институт социологии НАН Украины, 2008. 544 с.

  7. Штомпка П. Социология социальных изменений. Москва: Аспект Пресс, 1966. 416 с.

  8. Ярулин К.И. Институционализация неформальных социальных практик. 2012. URL: http://www.dissercat.com/content/institutsionalizatsiya-neformalnykh

  9. Хижняк Л.М. Особистість і світ підприємницьких організацій у суспільстві, що трансформується. Вісник Харківського державного університету. 1999. № 433. С. 176–179.

  10. Макеев С. Социальные институты: классические толкования и современные подходы к изучению. Социология: теория, методы, маркетинг. 2004. № 4. C. 43–56. URL: http://socioline.ru/_seminar/library/misc/socinst.php.

  11. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Москва: Директ медиа Паблишинг, 2008. 401 с.

  12. Головаха Е., Панина И. Постсоветская деинституционализация и становление новых институтов в украинском обществе. Социология: теория, методы, маркетинг. 2001. № 4. URL: http://www.i-soc.com.ua/journal/N4_2001r.pdf

  13. Барсукова С.Ю. Неформальная экономика: экономико-социологический анализ. Москва: Изд.дом ГУ-ВШЭ, 2004. 448 с.

  14. Нестеренко А. Переходный период закончился. Что дальше? Вопросы экономики. 2000. № 6. С. 4–17.

Повний текст