Великий вихід українського народу (феномен переміщених осіб 2022 року)
Стаття присвячена соціологічному аналізу унікальної історичної події – масовому “виходу” цивільних українців під впливом російського наступу 2022 р. З 24 лютого 2022 р. почала формуватись унікальна соціальна група – переміщені особи 2022, яка нараховувала на кінець травня близько 15 млн осіб і поділялася на дві складові: внутрішньо переміщені особи (≈8 млн осіб) і українці, що знайшли тимчасовий притулок у країнах Європи (≈7 млн осіб). Це велика соціальна статистична група, члени якої об’єднані спільним статусом переміщених осіб і загальними проблемами, що є характерними для біженців. Розглянуто внутрішню структуру групи, а також п’ять “хвиль” вимушених переселенців, що відрізняються часом виходу з місць постійного проживання, соціальним складом і психологічними настановами біженців. Визначено низку категорій громадян, які відмовлялися від виходу й залишались у своїх оселях. Розглянуто ставлення сторін воєнного конфлікту до цивільних у межах класичної тринітарної війни, що розгорнулася на території України. Агресор, по-перше, розглядав цивільних як заручників й інструмент шантажу; по-друге, провокував масовий вихід для тиску на країни Європи; по-третє, використовував місцеві громади як джерело забезпечення своїх військових; по-четверте, використовував як біомаси для вирішення власних демографічних проблем шляхом перетворення українців на росіян. З огляду на це, важливу роль у недопущені паніки, хаосу та соціальної катастрофи під час виходу зіграло накопичення соціального капіталу у попередні десятиліття української незалежності. Запропоновано: в мирні часи більш продуктивно розв’язувати питання цивільного захисту, зокрема, розробити комп’ютерні моделі масового виходу з великих міст і окремих регіонів, які можна було б використати на практиці під час катастрофічних явищ.
Colletta, N.J., Cullen, M.L. (2000). Violent conflict and the transformation of social capital: Lessons from Cambodia, Rwanda, Guatemala, and Somalia. Washington, D.C.: World Bank Group.
Mitchneck, B., Mayorova, O.V., Regulska, J. (2009). “Post”-conflict displacement: isolation and integration in Georgia. Annals of the Association of American Geographers, 99, 5, 1022-1032.
Libanova, E.M. (2014). Forced displacement from Donbass: scale and challenges for Ukraine. Information from scientific report at the meeting of Presidium of NAS of Ukraine October 8, 2014. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. – Visnyk of the National Academy of Sciences of Ukraine, 12, 15-24. https://doi.org/10.15407/visn2014.12.015 [in Ukrainian]
Sereda, Yu.V. (2015). Social capital of internally displaced persons as a factor of local integration in Ukraine. Ukr. socìum – Ukrainian society, 3 (54), 29-41. https://doi.org/10.15407/socium2015.03.029 [in Ukrainian]
Zadorozhna, S.N., Karpova, I.G. (2017). Attitude of host communities residents towards internally displaced persons. Social work issues: philosophy, psychology, sociology, 2 (10), 43-55 [in Ukrainian]
Kerdivar, V.V., Khrystenko, V.Ye. (2021). Victim syndrome in internally displaced persons from the zone of local military conflict: a monograph. Kharkiv: National University of Civil Defence of Ukraine [in Ukrainian]
Solodko, A., Fitisova, A. (2016). Migration crisis in the EU: statistics and policy analysis. Cedos. URL: https://cedos.org.ua/researches/mihratsiina-kryza-v-yes-statystyka-ta-analiz-polityky/
Rushchenko, I.P. (2020). War of civilizations: anatomy of the Russian-Ukrainian conflict. Kyiv: National University of Kyiv-Mohyla Academy [in Ukrainian]
Bauman, Z., Donskis, L. (2017). Elusive forms of evil. Life without alternatives. Kyiv: Dukh i Litera [in Ukrainian]