Архетипна місія політичних інститутів в умовах постмодерного (багатополярного) світу

Національні та міжнародні політичні інститути в умовах другої (після Великої депресії першої половини ХХ ст.) хвилі трансформаційних процесів кінця ХХ – початку ХХІ ст. в сучасному світі перманентно перебувають у транзитивному стані. Зі ствердженням у світі постмодерністських тенденцій зростає значення для вирішення суспільних проблем психологічного фактору, на що звертає увагу французький психолог С. Московічі. Зростає реальний вплив на суспільство архетипів колективного несвідомого, які є своєрідним бекграундом історії люд­ської спільноти. Зокрема, йдеться про такі гіпотетичні архетипи політичних інститутів, як “поліс”, “республіка”, “імперія”, “політія”, “монархія”, “сакральна влада”, “анархія” тощо. Водночас політичні інститути більше не забезпечують, як колись, процвітання та політичну свободу, можливість мати довге та здорове життя, під час якого насолоджуєтесь перевагами свободи і достатку з можливістю жити в суспільстві, де мінімізована корупція та цінується чесність і прозорість. Відповідно, постає низка запитань: “Політики якого типу більше руйнують інститути: лицеміри, циніки, ідеалісти чи прагматики?”; “Відкрита корупція – це наслідок відсутності громадянського суспільства?”; “Який правильний баланс приватної ініціативи, державного інтересу, свободи та рівності?”; “Якими є досяжні цілі соціальної політики?”; “Де компроміс між максимізацією приватного багатства та мінімізацією соціальної напруженості?”; “Як мінімізувати тертя між релігійними громадами?”; “Як залагоджувати конфлікти всередині держави та між державами?”; “Чи можливо уникнути війн, які є еквіфінальним моментом загальносистемної трансформації суспільств?” тощо. Ці питання пов’язані з архетипічною місією політичних інститутів. Стаття спрямована на з’ясування архетипної місії політичних інститутів в умовах сучасного – постмодерного (багатополярного) світу. У межах цього проблемно-хронологічний метод уможливив констатацію здійснення архетипної місії політичних інститутів в історичному (часовому) вимірі. Системний метод дозволив виявити співвідношення понять “місія” і “функція” політичного інституту у сьогоденні. Компаративний метод забезпечив аналіз змін політичних режимів, їхніх ідеологічних установок і політичних інститутів у суспільній системі в цілому. Наукова новизна статті полягає у висвітленні архетипної місії політичних інститутів в умовах суперечливого нелінійного процесу становлення постмодерного (багатополярного) світу.