Нова соціальна політика як шлях до відновлення людського капіталу

Викладено підходи та основні принципи формування нової соціальної політики, яку має проводити держава у повоєнному відновленні. Визначено, що першочерговою метою такої політики має стати зміна парадигми взаємодії між владою та суспільством, яка забезпечить перехід до більш прагматичних і ефективних відносин між цими сторонами, соціальну компенсацію для послаблення соціальних протиріч, а також “амортизацію” конфліктів. Наголошено, що соціальний захист повинен стати менше спрямованим на надання благ і допомоги бідним, і більше акцентуватись на підтримці самодопомоги українців. У фокусі не лише забезпечення предметами споживання, але й стимулювання ініціативи та навичок самостійного забезпечення. Окреслено цілі та завдання нової соціальної політики, що полягають у відновленні довіри суспільства до держави, комплексному перетворенні підходів до оплати праці, податків і соціального страхування, сприянні ефективній зайнятості, забезпеченні дійсної ефективності соціальних видатків, об’єднанні зусиль суспільства, бізнесу та влади. Визначено принципи, на яких має ґрунтуватись нова соціальна політика: гуманізму та соціальної справедливості, системності і комплексності, превентивності заходів, адресності, адаптивності, багатосуб’єктності. Запропоновано механізми реалізації нової соціальної політики, особливе місце серед яких займає соціальний діалог на основі чотиристоронньої (працівники, роботодавці, держава, органи місцевого самоврядування) та чотирирівневої (національний, галузевий, територіальний і локальний) моделі. Визначено корпоративну соціальну відпові­дальність як засіб поглиблення соціального діалогу, та наголошено на необхідності її впровадження у вигляді моделі національної політики та її нормативного закріплення, а також посилення спільних зусиль бізнесу, держави, організацій громадянського суспільства щодо впровадження такої моделі.