Підприємництво як чинник соціальних трансформацій: історичний досвід ХІХ – початку ХХ ст.
На основі історико-економічного узагальнення вітчизняної господарської практики ХІХ – початку ХХ ст. досліджено роль інституту підприємництва у стимулюванні соціальних трансформацій українського регіону. Проаналізовано зв’язок між динамікою зростання кількості підприємств і зміною соціальної структури українського населення, який проявився в тому, що розгортання масштабного фабрично-заводського виробництва сприяло формуванню ринку вільнонайманої праці й виокремленню груп промислових робітників і торговців.
Розкрито особливості впливу ділової сфери на зростання міського населення та розвиток міської інфраструктури. Обґрунтовано роль інституту підприємництва у забезпеченні технологічної модернізації та концентрації виробництва, наслідком чого стало насичення внутрішнього ринку товарами й продовольством.
Визначено значущість підприємництва у стимулюванні зайнятості українського населення. Водночас виявлено проблему посилення матеріальної залежності робітників, збереження архаїчних форм ділової взаємодії та відсутності ефективного соціального діалогу. Акцентовано увагу на характерних рисах становлення інституту меценатства і соціальної відповідальності як форм участі бізнес-сектору у стимулюванні суспільного розвитку регіону. Виявлено, що основними формами благодійницької діяльності підприємців були інвестування коштів у будівництво релігійних об’єктів, медичних і культурних закладів, фінансова підтримка наукової та освітньої сфер. Проте визначено, що часто меценатство здійснювалося з метою отримання привілеїв, а сама доброчинна діяльність реалізовувалася на фоні нещадної експлуатації робітничих мас. Незважаючи на це, встановлено, що у ХІХ – на початку ХХ ст. на українських територіях з’являється прошарок суспільно свідомих підприємців з поважним і справедливим ставленням до фабрично-заводських працівників, а також комплексним підходом до реалізації різного роду соціальних програм.
Обґрунтовано, що неоднозначність наслідків підприємництва для розвитку соціальної сфери була зумовлена відсутністю ефективного партнерства бізнесу й держави, консервуванням традицій особистої та матеріальної залежності, високим рівнем експансії вітчизняного виробничого сектору іноземним бізнес-елементом.
Супрун Н.А. Еволюція вітчизняної моделі корпоративного управління: моногр. Київ: КНЕУ, 2009. 270 с.
Кудласевич О.М. З історії становлення моделі соціальної відповідальності підприємництва у другій половині ХІХ–на початку ХХ століття. Формування ринкових відносин в Україні. 2011. № 5. С. 31–36.
Кудласевич О.М. Рольдоброчинної діяльності у розвитку системи освіти: вітчиз-нянийдосвід другої половини ХІХ–початку ХХ ст. Історія господарства та еконо-мічної думки України. 2013. № 46. С. 144–157.
Романюк Н.Й. Благодійництво і меценатство як засіб підвищення соціальногостатусу підприємців Південно-Західного краю Російської імперії (друга половина ХІХ–початок ХХст.). Вісник аграрної історії. 2013. Вип. 6–7. С. 189–198.
Петроє О.М. Ґенеза ідеї соціального діалогу: загальноєвропейський контекст. Історія господарства та економічної думки України. 2012. № 45. С. 124–138.
Бутенко В.А. Краткий очерк истории русской торговли в связи с историей промышленности: курс коммерческих училищ. Москва, 1910. 120 с.
Туган-Барановский М. Русская фабрика в прошлом и настоящем. Историческоеразвитие русской фабрики в ХIX веке. Москва, 1922. 429 с.
Семенов А.В. Изучение исторических сведений о российской внешней торговле и промышленности с половины XVII-го столетия по 1858 год. Санкт-Петербург, 1859. Т. 3. 535 с.
Яснопольский Л.Н. Статистико-экономические очерки областей, губерний игородов России. Киев, 1913. С. 33-221.
Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи: сост. в Стат. отделении Совета М-ва вн. дел. Санкт-Петербург: Типография К. Крайя, 1840. С. 8–55.
Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / под ред. Н.А. Тройницкого. Санкт-Петербург: Изд. центр стат. ком. М-ва вн. дел, 1899–1905.
Плансон А. Сословия в древней и современной России, их положение и нужды. Санкт-Петербург: издание книгопродавца В.И. Губинскаго, 1899. 116 с.
Лазанська Т. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики ХІХ ст.): монографія. Київ: Інститут історії України НАН України, 1999. 282 с.
Потребление сахара в России. Упр. делами Особого совещ. по продовольствию. Петроград: Екатерин. тип., 1916. С. 22–25.
Горнозаводская промышленность Юга России за 1900–1915 гг. Статистика Украины. Серия 3: Статистика промышленности и труда. Харьков: 4 гос. типография, 1922. Вып. 3. 285 с.
Производство, перевозки и потребление хлебов в России: 1909–1913 гг. Управление делами Особого совещания для обсуждения и объединения мероприятий по продовольственному делу. Материалы к продовольственному плану. Петроград, 1917. Вып. 1. 245 с.
Плансон А. О дворянстве в России: современное положение вопроса. Санкт-Петербург: Калашниковская тип. А.Л. Трунова, 1893. 101 с.
Скальковский К. Современная Россия: очерки нашей государственной иобщественной жизни. Санкт-Петербург: Тип. А.С. Суворина, 1890. 334 с.
Верещагин А.С., Хайртдинов Р.Х. История российского предпринимательства: от истоков до начала ХХ века. Уфа: Из-во УГНТУ, 2009. 245 с.
Благотворительность в России: составлено по Высочайшему повелению Соб-ственной Его Императорского Величества Канцелярией по учреждениям Императрицы Марии. Санкт-Петербург, 1901. Т. 1.
Небрат В.В., Супрун Н.А. та ін. Еволюція ринкових інститутів в Україні: монографія. Київ: Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2012. Ч. 1. 332 с.
Гамоля Н. Родина Симиренків: рід українських патріотів. Громадське об’єднання “Віче Борислава”. URL: http://viche-boruslava.org.ua/index.php/ukrainskyi-rid/14-natsiia/1057-rodyny-symerenkivrid-ukrayinskykh-patriotiv-i-metsenativ