Теоретико-методологічні засади дослідження дозвіллєвого часу як чинника конструювання культурного капіталу

Статтю присвячено аргументації теоретико-методологічних засад дослідження дозвіллєвого часу української молоді як чинника конструювання її культурного капіталу. Аналізується феномен дозвілля, його пов’язаність з нормативно-ціннісними структурами агента і, отже, з тими стратегіями та практиками, за посередництвом яких формується культурний капітал. Формулюється висновок про перспективу дослідження дозвілля як способу диференціації соціального простору, зокрема – як часу конструювання культурного капіталу.