Creative Commons License
Ця робота ліцензується за міжнародною ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Побудова синтезованої моделі дослідження електоральної поведінки на основі теорії дуалізму М. Арчер

340
18
Стаття(УКР)(.pdf)

Проаналізовано головні підходи до визначення електоральної поведінки та наголошено на важливості побудови її синтезованої моделі, заснованої на поєднанні макро- та мікрофакторів і на врахуванні умов розвитку демократичних процесів в Україні. Аналіз емпіричних досліджень показує, що в українському науковому теоретизуванні існує брак концепцій, які пояснювали б суть, зміст і чинники впливів на електоральну поведінку в сучасному українському суспільстві, оскільки в цьому річищі й надалі переважають емпіричні розвідки. Отже, постає нагальна потреба у багатофакторному аналізі виборчої поведінки на основі новітніх теоретичних напрацювань та осучаснених методик емпіричних досліджень, які враховували б зміни теоретизування у світовій соціологічній думці сьогодення та пропоновані на їхній базі методичні процедури, адаптовані до українських реалій. Внаслідок опрацювань дотичної наукової літератури міждисциплінарного характеру було виокремлено декілька класичних підходів до трактування електоральної поведінки в соціогуманітарних науках, насамперед, соціології, соціальній психології та економічних науках. Виявлено межі та можливості використання положень цих підходів у сучасних умовах і наголошено на евристичних можливостях теорії дуалізму М. Арчер, модифікованої відповідно до українського підґрунтя. Завдяки цьому запропоновано синтезовану концептуальну модель дослідження електоральної поведінки через синтез макрофакторів і дій агента з виокремленням відповідних понять та їхніх визначень. Зокрема, до особистісних факторів віднесено соціальний статус, соціально-демографічні характеристики, особистісні мотиви, рівень політичної культури, політичну активність, рівень довіри до політичних інститутів, приналежність до релігійної конфесії, політичну соціалізацію. Натомість макрофактори розподілено на три групи: політичні, економічні та культурні. Здійснено деталізацію ймовірної взаємозалежності (кореляції) дії актора (виборця) та макроструктур у контексті сучасного українського суспільства. Запропоновано три типи кореляцій, що пояснюють дію виборців та особливості системи: співвідношення між системами; співвідношення між системами та дією виборців; співвідношення між діями виборців (мікрофактори).

  1. Vishnyak, O. (2000). Electoral Sociology: History, Theory, Methods. Kyiv: The Institute of Sociology, NAS of Ukraine [in Ukranian]

  2. Lipset, S.M. (1959). Some Social Requisites of Democracy: Economic Development and Political Legitimacy. The American Political Science Review, 53, 1, 69-105.

  3. Pylypenko, V., Popova, I., Vyshniak, O. (2007). Special and branch sociology. Kyiv: Foliant [in Ukranian]

  4. Zhvania, T. (2014). Electoral Behavior: Theoretical Approaches to Studying. Suchasne suspilstvo: politychni nauky – Modern Society: Political Science, 1, 39-49 [in Ukranian]

  5. Bun, V. (2014). Construction of integrative models of an electoral choice based on the methodology “funnel of causality”. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filosofsko-politolohichni studii Visnuk of the Lviv University. Series Philosophical Political Studies, 5, 177-188 [in Ukranian]

  6. Pushkareva, G.V. (2003). The study of electoral behaviour: an outline of the cognitive model. Polis. Politicheskie issledovaniyaPolis. Political Studies, 3, 120–130  [in Russian]

  7. McGann, A. (2016). Voting Choice and Rational Choice.

  8. Polishchuk, I.O. (2016). Conceptual and methodological bases of research electoral practices. Visnyk Nationalnoho universytety “Yurydychna akadeniia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho” – Visnyk of the National University “Yaroslav the Wise Law Academy of Ukraine”, 3 (30), 89-94 [in Ukranian]

  9. Archer, M.S. (2010). Morphogenesis versus structuration: on combining structure and action. The British Journal of Sociology. 225-152.

  10. Archer, M. (1995). Realist Social Theory: The Morphogenetic Approach. Cambridge: Cambridge University Press.

  11. Newman, J. (2018). Morphogenetic theory and the constructivist institutionalist challenge. Journal for the theory of social behaviour, 49, 106-126.

  12. Frega, R. (2018). The Social Ontology of Democracy. Journal of Social Ontology, 4 (2), 157-185.

  13. Shields, R., Golabi, F., Ghoreishi, F., Bayani, F. (2018). The Ontology of Social Reality from Critical Realism’s Perspective; Focusing on the Ideas of M. Archer and A. Sayer. Mediterranean Journal of Social Sciences, 9, 3, 57-70.

  14. Akram, S. (2019). Re-thinking Contemporary Political Behaviour: The Difference that Agency Makes. London: Routledge Studies in Anti-Politics and Democratic Crisis.

  15. Coole, D. (2005). Rethinking Agency: A Phenomenological Approach to Embodiment and Agentic Capacities. Political Studies, 53 (1), 124-142.

  16. Newman, J. (2017). Re-Addressing the Cultural System: Problems and Solutions in Margaret Archer’s Theory of Culture. Paper to the Political Studies Conference, 1-22. URL: https://www.psa.ac.uk/sites/default/files/conference/papers/2017/JACK%20NEWMAN%20-%20Paper%20to%20the%20PSA%202017%20-%20Re-addressing%20the%20Cultural%20System.pdf

Повний текст