Creative Commons License
Ця робота ліцензується за міжнародною ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Стан сучасного загальносоціологічного теоретизування: глобальний досвід і локальні специфікації

385
27
Стаття(УКР)(.pdf)

У статті наведено специфічні особливості та характерні риси розвитку української соціології у цілому і соціологічного теоретизування зокрема; прослідковано вплив “радянської спадщини” на соціологію в Україні та на труднощі з продукуванням власної загальносоціологічної теорії, наслідком чого була методологічна криза в ній у 1990-х – на початку 2000-х рр., яка нині поволі долається.

Проаналізовано аналогічні процеси, характерні для російської соціології, та виокремлено ряд спільних і відмінних рис в їхньому розвитку. З використанням напрацювань Дж. Рітцера розглянуто суть, етапи, різновиди соціологічного метатеоретизування як вищого типу загальної соціологічної теорії, окреслено його можливості та межі вживання.

На цій основі здійснено порівняльний аналіз сучасного стану метатеоретизування в українській і російській соціології, зроблено узагальнення стосовно їхніх локальних специфікацій, які становлять окремі випадки в розвитку теоретизування у глобальній соціології. До них належать (за класифікацією Дж. Рітцера) перебування обох соціологій на першому етапі метатеоретизування (Mu), але з глибшою його представленістю в російській соціології та з одинокими інтервенціями представників української соціології на другому етапі (Mp); збільшення дослідницької уваги до нових образів соціальної реальності чи то в межах стабілізаційного, чи трансформаційного типів метатеоретизування (за типологією Д. Іванова) в обох соціологіях.

Водночас в українській і російській версіях метатеоретизування помітні певні відмінності у масштабах і часі обговорення цих проблем, у силі чи слабкості «радянської спадщини» в ділянці теоретизування, у ступені поширеності дискусій і обговорень тематики метатеоретизування, у виході цих дискусій на проблеми міждисциплінарності та методологічних поворотів (turns) сьогодення. Стаття завершується постановкою низки проблемних питань, які потребують з’ясування та вироблення узгодженої позиції й увиразнюють перспективи подальших досліджень у площині загальної соціологічної теорії та метатеоретизування.

  1. Тарасенко В.І. Пізнавальні технології в українській соціології. Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення І Всеукраїнської соціологічної конференції / наук. ред. М.О. Шульга.  Київ: Ін-т соціології НАН України, 2001. C. 13–22.

  2. Тарасенко В.І. Концептуальний дефіцит макроструктурних уявлень про суспільство у вітчизняній соціології. Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / наук. ред. М.О. Шульга.  Київ: САУ, Ін-т соціології НАН України, 2002. С. 21–31.

  3. Тарасенко В.І. Лекція 1. Концептуальні основи соціології ХХІ ст. Соціологічна теорія: традиції та сучасність: навч. посіб / за ред. А. Ручки. Київ: Ін-т соціології НАН України, 2007. С. 7–49.

  4. Доган М. Социология среди социальных наук. СОЦИС. 2010. № 10. С. 3–13.

  5. Иванов Д.В. Тренд метатеоретизирования в современной социологии. СОЦИС. 2017. № 11.С. 3–10.

  6. Ritzer G. Sociology: A Multiple Paradigm Science. The American Sociologist. 1975. Vol. 10. No. 3.P.156–167.

  7. Ritzer G. Metatheorizing in Sociology. Sociological Forum. 1990. Vol. 5. No. 1. P. 3–15.

  8. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. Санкт-Петербург: Питер, 2002. 688с.

  9. Zhao Shanyang. Chapter29: Metatheorizing in Sociology. Handbook of Social Theory / Edited by G. Ritzer, B. Smart. 2001. DOI: http://dx.doi.org/10.4135/9781848608351.n29

  10. Култыгин В.П. Современное состояние отечественной социологии. История социологии / отв. ред. Г.В. Осипов, В.П. Култыгин. Москва: Норма, 2009.

  11. Татарова Г.Г. Методологическая травма социолога. К вопросу интеграции знания. СОЦИС. 2006. № 9. С. 3–12.

  12. Радаев В.В. Возможна ли позитивная программа для российской социологии. СОЦИС. 2008. № 7. С. 24–33.

  13. Ядов В.А. Для чего нужна сегодня национальная русская социология? СОЦИС. 2008. № 4. С. 3–7.

  14. Девятко И. Метатеоретизирование или философия социальных наук? СОЦИС. 2017. № 12. С. 3–9.

  15. Дудина В.И. Стратегии метатеоретизированияв социологии. СОЦИС. 2017. № 12. С. 10–19.

  16. Троцук И.В. О метатеоретизировании в области анализа текстовых данных. СОЦИС. 2017. № 9. С. 12–21.

  17. Черниш Н. Вплив довіри та довірчих відносин на становлення новітнього соціального інституту волонтерства у сучасній Україні. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2016. № 2. С. 26–38.

  18. Пилипенко В. Метатеоретизування в соціології: особливості, типи та напрями. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017. № 2. С. 59–76.

  19. Яковенко Ю. Методологічна травма в соціологічних полях України. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія“Соціологічні дослідження суспільства: методологія, теорія, методи”. 2017. Вип. 39. С. 9–27.

  20. Стан сучасного українського суспільства: цивілізаційний вимір / за ред. М. Шульги. Київ: Ін-т соціології НАН України, 2017. 198 с.

  21. Стан сингулярності: соціальні структури, ситуації, поведінкові практики / за ред. С. Макеєва і С. Оксамитної. Київ: Ін-т соціології НАН України, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, 2017. 180 с.

  22. Яковенко А.В. Метатеоретизирование: основные социальные препятствия и сложности. СОЦИС. 2017. № 12. С. 11–18.

  23. Черниш Н. Соціологія сьогодення: тенденції та перспективи розвитку. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2017. № 4. С. 5–21.

Повний текст