Військовий дискурс в уявленнях жителів Львова про сучасні громадські організації
Стаття присвячена пошуку військового дискурсу в уявленнях людей про сучасні громадські організації (далі – ГО), який актуалізується в умовах формування громадянського суспільства на тлі визначального для нинішнього українського суспільства збройного конфлікту. На основі опитування громадської думки жителів Львова 2017 р. (місто Львів, насамперед, дає можливість побачити регіональну специфіку порушеної проблеми) не тільки продемонстровано наявність військового дискурсу в уявленнях жителів міста, але й виокремлено його особливості. З’ясовано, що найбільш яскраво військовий контекст у сфері осмислення сучасних ГО проявляється у теоретичному вимірі – львів’яни вважають такий напрям функціонування організацій, як допомога армії, одним з найважливіших (він поступається лише соціальній допомозі; інші сфери діяльності, пов’язані з вихованням молоді, культурницькими ініціативами, політикою тощо залишилися позаду). Якщо теоретично жителі Львова декларують необхідність військовоспрямованої активності ГО, то у практичному чи особистісному вимірі бачення є не такими однозначними. Виявлено, що для респондентів, які взяли участь у дослідженні, ГО насамперед є клубом за інтересами, можливістю для самореалізації чи вирішення проблем, місцем духовного розвитку чи зібрання однодумців тощо, лише потім – структурою, що допомагає армії. Якщо йдеться про бажання особистого залучення до діяльності в громадському секторі, то ГО військового спрямування займають серединну позицію, пропускаючи вперед клуби за інтересами, спортивні, професійні, культурницькі та освітні організації. Таким чином, військовий дискурс в уявленнях жителів Львова про сучасні ГО визначено, як такий, що яскраво проявляється у теоретичному форматі, проте значно слабше помітний на рівні практичних чи особистісних зацікавлень. Пояснення виявленої суперечності теоретико-практичного дисонансу уявлень жителів Львова про військовий контекст функціонування сучасних ГО запропоновано шукати у психологічній, організаційній та інформаційній площинах. Висловлено припущення, що подолання такого дисонансу у перспективі можливе завдяки глибинним психологічним змінам, формуванню дієвої громадської організаційної інфраструктури та вдосконаленню взаємного інформаційного простору.
Zlenko, S. (2016). Trust for Social Institutions. Kyiv: Kyiv International Institute of Sociology. URL: http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=678&page=5 [in Ukrainian]
Civil Society in 2018: New Challenges and New Tasks. (2018). Kyiv. URL: https://dif.org.ua/uploads/pdf/13963398165a9eef1b022177.77359526.pdf [in Ukrainian]
Ben, O.T. (2013). Political discourse in the representation of Lviv residents about modern public organizations. Ukr. socìum – Ukrainian society, 2, 177-188 [in Ukrainian]
Phillips, L., Jorgensen, M.V. (2008). Discourse-analysis. Theory and Method. Kharkiv [in Russian]
Foucault, M. (2004). Archeology of Knowledge. Saint Petersburg [in Russian]
Kalynyak, O.T. (2018). Public Preferences of Lviv People (2008-2017) in the Context of Civic Society Formation. Habitus – Habitus, 6, 51-57 [in Ukrainian]
Kahneman, D. (3014). Thinking, Fast and Slow. Moscow. URL: https://sch1631s.mskobr.ru/files/KANEMAN%20DumMed.pdf [in Russian]