Creative Commons License
Ця робота ліцензується за міжнародною ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Форсований вибір: ідентичності та постави до і після Євромайдану

169
7
Стаття(УКР)(.pdf)

Стаття є другою в циклі “Бути громадянином України: регіональні візії”. В ній простежено зростаючі відмінності в процесах ідентифікації донецьких і львівських респондентів у контексті ступеня спільності з однією з 14 соціальних груп сучасного українського суспільства у 2010–2015 рр. Ці зміни в умовах посилення сепаратизму, утворення “ДНР” та“ЛНР”, триваючої російської агресії засвідчили в обох містах еволюцію консервативного типу, але в різних напрямах: Львів стає дедалі більш проукраїнським, тоді як Донецьк повільно дрейфує у бік “Русского мира” та православного християнства.

Дані 2010–2015 рр. унаочнили також модифікації індивідуальних інтегральних ідентичностей львівських, донецьких і київських респондентів: у Львові зафіксовано усталений порядок найбільш опуклих ідентичностей на чолі з українською та громадянською; в окупованому Донецьку крім масового переселення проукраїнськи налаштованого населення спостерігається повернення до локальної та загальної регіональної ідентичностей; у Києві останнім часом набирає сили тренд наближення до львівської ідентифікаційної моделі та падіння на вазі регіональної ідентичності.

Таким чином, традиційний регіональний поділ України за останні роки втратив колишню силу; формуються два нові ідентифікаційні простори: великий – з про-українськими та громадянськими поставами аж до кордонів з окремими районами Донецької та Луганської областей і малий–властивий мешканцям окупованої частини Донбасу. Останній є досить амбівалентним, але із збереженням окремого уявлення про Україну,частиною якої більшість респондентів все ще себе вважає.

Використано факторний аналіз;однофакторний дисперсійний аналіз; аналіз кореляцій; модель множинної лінійної регресії.

  1. Черниш Н.Й., Сусак В.І. Прелюдія. Тягар “радянської спадщини”: ідентифікаційні моделіжителів Львова і Донецька (1994–2010 рр.) Український соціум. 2016. № 3 (58). С. 8–18.

  2. Ryabchuk M. Two Ukraines? East European Reporter. 1992. Vol. 5. No 4. Р. 18–22.

Повний текст