Філософсько-релігійні повсякденні уявлення користувачів українського сегмента інтернету: спроба типізації
Метою статті є визначення специфіки типів філософсько-релігійного мислення, яке притаманне користувачам українського сектору соціальних мереж. Основним методом цього емпіричного дослідження обрано дискурс-аналіз. Матеріалом дослідження слугували пости у вигляді цитат із супутніми візуальними компонентами та коментарі до них, які були розміщені у 2020 р. в соціальній мережі “Facebook” на сторінках загальнодоступних груп “Украина – это Свободный Мир”, “За Україну”, “Диалог.UA” та приватних груп “Ukrainians Global Network”, “Україна – це ти”, “Україна Onlineツ”. У цілому проаналізовано 630 постів з обов’язковою експліцитною або імпліцитною складовою Бог (Вища сила), в яких розкривається основний зміст сенсу життя, обґрунтовуються пріоритетні цінності суспільства. Великого значення у філософсько-релігійному дискурсі інтернет-комунікації українського сектору соціальних мереж набуває проблема сенсу життя. Уявлення про сенс життя представлено на двох рівнях: світоглядному та соціальному. На світоглядному рівні уявлення про сенс життя концентрується на системоутворювальному принципі: “Свобода варта того, щоб за неї боротися”. На соціальному рівні здійснюється конкретизація уявлень про сенс життя в таких концепціях: соціально-демографічній, естетичній, релігійній, гедоністичній, Хюгге, успіху. Важливою для користувачів українського сектору соціальних мереж є тема любові, яка розуміється як значуща властивість особистості, що охоплює активну позицію щодо іншого; ціннісний принцип; сенсоутворювальний базис процесу самореалізації; установку на єднання та доброзичливість; пізнання глибинної сутності іншої людини; спрямованість на життєствердження; подолання самотності; спосіб самовизначення. Останнє місце за значенням посідають теми часу, даності життя та смерті. В українському секторі соціальних мереж сформувався напрям філософсько-релігійного мислення, який має такі характеристики: 1) розуміння світу та визначення життєвих стратегій ґрунтується на власному досвіді; 2) відсутність абстрактних, відірваних від життя міркувань; 3) міцний зв’язок з певним соціально-культурним контекстом; 4) спрямованість на вирішення проблем, які пов’язані з антропологічними вимірами філософування: людина як унікальна істота, місце людини у світі та її роль у процесах буття, свобода та відповідальність, час як характеристика людського буття; 5) пріоритизація мотивів сенсу життя; любові; часу, даності життя та смерті.
Vladimirova, T.E. (2019). Existential picture of being as an actual research paradigm. Voprosy psikholingvistiki – Journal of Psycholinguistics, 2 (40), 41-52 [in Russian]
Savelyuk, N. (2015). Psycholinguistic Features of Religious Discourse (Theoretical Aspect). East European Journal of Psycholinguistics, 2 (1), 124-133 [in Ukrainian]
Kompantseva L.F. (2008). Internet linguistics: cognitive-pragmatic and linguacultural approaches. Lugansk: Znanie [in Russian]
Savelyuk, N. (2017). The Psychology of Understanding of Religious Discourse. Kyiv: KNT [in Ukrainian]
Petrushkevych, M. (2018). Religious Communication in the Context of Mass Culture. Ostroh: Publishing house of the National University of Ostroh Academy [in Ukrainian]
Zhurbenko, K.V. (2016). New media as an object of sociological study. Grani, 7, 90-95 [in Ukrainian]
Campbell, H. (2013). Religion and the Internet: A microcosm for studying Internet trends and implications. New Media & Society, 15, 5, 680-694.
Hjarvard, S. (2011). The mediatisation of religion: Theorising religion, media and social change. Culture and Religion, 12 (2), 119-135.
Lövheim, M. (2014). Mediatisation and religion. In Mediatization of Communication (pp. 547-571). Berlin, Boston, MA: De Gruyter.
Hart, C., Cap, P. (Eds.). (2014). Contemporary Critical Discourse Studies. London: Bloomsbury.
Grimshaw, A. (2003). Social linguistics and literacies: Ideology in discourse. Applied Psycholinguistics, 14 (3), 416-418.
Edwards, D. (2005). Discursive psychology. In K.L. Fitch, R.E. Sanders (Eds.), Handbook of language and social interaction (pp. 257-273). Lawrence Erlbaum Associates Publishers.
Potter, J., Wiggins, S. (2007). Discursive psychology. In The SAGE Handbook of Qualitative Research in Psychology (pp. 73-90). SAGE Publications Ltd.
Hepburn, A., Potter, J. (2003). Discourse analytic practice. In Qualitative Research Practice (pp. 180-196).
Bochulynskyi, S. (2015). Conceptual and empirical features of discursive construction of social reality. Relihiia ta Sotsium – Religion and Socium, 1-2 (17-18), 255-262.
Hepburn, A., Wiggins, S. (2007). Discursive Research in Practice: New Approaches to Psychology and Everyday Interaction. Cambridge: Cambridge University Press.
Bekh, I.D. (2018). Personality on the Path to Spiritual Values. Kyiv, Chernivtsi: Bukrek [in Ukrainian]
Zarubina, T.A. (2004). Philosophical Discourse in the Discourse Subject Matter. Epistemy, 3, 93-101 [in Russian]
Groff, L., Smoker, P. (1996). Spirituality, religion, culture, and peace: exploring the foundations for inner-outer peace in the twenty-first century. International Journal of Peace Studies, 1 (1), 57-113.
Raukas, M. (2000). The Role of Perfections in Inter-Religious Discourse. Electronic Journal of Folklore, 15, 24-31.
Stetsenko, V.I. (2010). Existentialism as the “philosophy of a man” of the 20th century. Sotsiohumanitarni Problemy Liudyny – Socio-humanitarian Problems of Person, 4, 44-54 [in Ukrainian]
Stetsenko, V., Galuiko, R. (2013). “Human-dimension” of Ukrainian tradition of philosophy ofreligion. Visnyk Natsionalnoho aviatsiinoho universytetu: Filosofiia. Kulturolohiia – Proceedings of the National Aviation University: Philosophy. Cultural Studies, 2, 67-72 [in Ukrainian]
Usborne, E., Taylor, D. (2010). The Role of Cultural Identity Clarity for Self-Concept Clarity, Self-Esteem, and Subjective Well-Being. Personality & social psychology bulletin, 36, 7, 883-97.
Omarbekova, S.V. (2012). Love as an Existential Potential of Human Existence. Nihznevartovsk: Izdatelstvo Nihznevartovskoho humanitarnoho universiteta [in Russian]
Stoiano, O.O. (2015). The existentials of human being in a philosophical view of Søren Kierkegaard. Grani, 9 (125), 145-150 [in Ukrainian]
Kuchera, T. (2012). The Meaning of Life as an Ethical Issue. Universytetska kafedra, 1, 79-91 [in Ukrainian]
Argyle, M. (1999). Causes and correlates of happiness. In Well-being: The foundations of hedonic psychology (pp. 353-375). New York: Russell Sage Foundation.
Berscheid, E. (2003). The human’s greatest strength: Other humans. In A psychology of human strengths: Fundamental questions and future directions for a positive psychology (pp. 37-47). Washington: American Psychological Association.
Bushansky, V.V. (2017). The existential approach to the conceptualisation of time. Naukovi Zapysky Instytutu Politychnykh i Etnonatsionalnykh Doslidzhen im. I.F. Kurasa NAN Ukrainy – Scientific Messages of I.F. Kuras Institute of Political and Ethnonational Researches of the NAS of Ukraine, 5-6, 93-124 [in Ukrainian]
Höijer, B. (2011). Social Representations Theory. A New Theory for Media Research. Nordicom Review, 32 (2), 3-16.
Abulkhanova, K.V. (2002). Personal Social Thinking. In Modern Psychology: Status and Prospects of Research (pp. 88–103). Moscow: Institute of Psychology of Russian Academy of Sciences [in Russian]