Оцінка інклюзивності сільських спільнот у складі територіальних громад: кейс Локачинської ТГ

За наслідками реформи децентралізації в Україні створено первинну ланку адміністративно-територіального устрою – територіальні громади (ТГ). До них увійшли і сільські поселення, зокрема й понад 25 і навіть по 50 сіл. Тепер перед територіальними громадами (ТГ) як адміністративними утвореннями постало завдання згуртуватись як співтовариства, що мають у своєму складі людські спільноти (сільські та міські), які повинні мати справедливий доступ до економічного, соціального і політичного розвитку. Метою статті є обґрунтування необхідності та засад інклюзивного розвитку територіальних громад, ідентифікація становища їх сільських спільнот на прикладі Локачинської ТГ та апробація підходів до оцінювання залученості сільських спільнот до функціонування громади. Використано такі методи дослідження: діалектичний і абстрактно-логічний (при аналізі загроз сільським спільнотам внаслідок їх включення у ТГ і обґрунтуванні засад їх інклюзивного розвитку), монографічний (для характеристики Локачинської ТГ), економіко-статистичний (при оцінюванні рівня інклюзивного розвитку). Доведено, що одним із завдань згуртування територіальних громад, особливо тих, до складу яких увійшло надто багато сільських населених пунктів, є забезпечення розвитку на засадах інклюзивності. Визначено інклюзивним такий розвиток територіальних громад і їх сільських спільнот, який спрямований на скорочення бідності, подолання економічного, соціального та політичного відчуження людей, що проживають у сільській місцевості, забезпечення їм можливості реального впливу на вирішення питань своєї життєдіяльності. Розкрито основні характеристики Локачинської ТГ і умови функціонування її сільських спільнот. На основі адаптації до рівня громади методики визначення інклюзивності сільського сектору суспільства оцінено залученість сільських спільнот Локачинської ТГ до економічної, соціальної та громадсько-політичної сфер її діяльності. Результати дослідження можуть бути використані при розробленні стратегій і планів розвитку територіальних громад, в яких повинні враховуватись специфіка кожної поселенської спільноти і визначатися шляхи подолання її еконо­мічного та/або соціального відторгнення.